«Добрий розум робить легким будь-який спосіб життя» 

(народна мудрість)

У сучасному суспільстві здоров’я є ключовою категорією у житті кожної людини, що безпосередньо впливає на її добробут, благополуччя, психічне та емоційне самопочуття. У ширшому контексті здоров’я є важливим показником цивілізованості суспільства, одним із основних складників національного розвитку кожної країни. У зв’язку з цим збереження та зміцнення здоров’я дітей і молоді є пріоритетним завданням не тільки нашої держави, а й навчальних закладів. Тому нашим спільним завданням, у даному ракурсі, є формування в учнів стійкої мотивації до здорового способу життя, здійснення комплексу здоров’язберігаючих заходів, які сприятимуть усвідомленню ними цінності власного здоров’я та здоров’я оточуючих, профілактиці захворювань, підвищенню фізичної активності тощо. Поміж найпоширеніших захворювань учнів можна виділити хвороби органів зору, слуху, травлення, серцево­судинні захворювання, відхилення в опорно­руховій системі. Також значно зросли показники погіршення психічного здоров’я учнів. У наш час погіршення здоров’я дітей шкільного віку стало не тільки медичною проблемою, але й педагогічною, оскільки воно відображається на процесі навчання: уповільнюється реакція, ускладнюється засвоєння знань, знижується їхня якість та ін. Слід додати, що більшість сучасних школярів втратила гуманістичні орієнтири, сенс життя, розуміння його цінності. Це проявляється в їхній неадекватній й агресивній поведінці по відношенню до своїх однолітків, бажанні виглядати старшими, вживаючи алкоголь чи палячи цигарки. З іншого боку втрата духовного й психічного здоров’я може привести до трагічних наслідків.

Такі факти у порушенні здоров’я школярів можна пояснити не лише впливом різних негативних соціальних факторів, але й недостатньою увагою суспільства до питань здоров’язбереження дітей, формуванню у них мотивації до здорового способу життя. Тому суспільні, політичні, економічні, екологічні умови життя усе частіше висувають на перший план проблему формування здоров’язберігаючої компетентності як передумову здорового способу життя. У свою чергу, школа повинна допомогти учням у визначенні життєвих пріоритетів, спрямувати їх на ціннісне ставлення до власного здоров’я, озброїти школярів необхідними засобами й методами, що забезпечують фізичне й психічне здоров’я.

Однак актуальною залишається проблема формування здоров’язберігаючої компетентності учнів, організаційних основ її впровадження у шкільну практику, оскільки стан здоров’яформуючої освіти сьогодення дозволяє виявити протиріччя між позитивними установками та реальним рівнем оздоровчого виховання учнів. У зв’язку з цим проблема формування здоров’язберічаючої компетентності школярів є однією зі складних і ключових проблем у педагогічній діяльності. Тому метою даної статті є вивчення негативних чинників, що впливають на процес формування здоров’язберігаючої компетенції учнів та розуміння ними здоров’я як цілісної системи, аналіз цілей та завдань оздоровчої діяльності у процесі формування навичок здорового способу життя школярів, виявлення перспективних напрямків роботи щодо зміцнення та збереження здоров’я дітей. Збереження та зміцнення здоров’я учнів на сьогоднішній день усвідомлюється представниками освітніх інституцій як професійно-важлива проблема. Насамперед, це пояснюється тим, що поняття “здоров’я” у сучасних наукових дослідженнях трактується значно ширше, ніж просто відсутність захворювань.

Оскільки на роки навчання дитини у школі припадає період інтенсивного розвитку організму, то саме у стінах школи формуються загальні уявлення школярів про цінність власного здоров’я та здоров’я оточуючих, подається необхідна інформація щодо формування власних здоров’язберігаючих стратегій і технологій. Водночас, шкільні перенавантаження, складні навчальні програми, низький рівень фізичної активності учнів призводять до погіршення стану здоров’я. Слід наголосити, що на здоров’я учнів також впливають труднощі емоційного характеру, що викликані різними стресовими ситуаціями, в тому числі підчас навчально­виховного процесу. Тому важливим компонентом здоров’язберігаючої діяльності школи повинна бути позитивна концепція здоров’я, що передбачає розвиток у дитини здатності до самовираження, спілкування, творчості, а також до позитивних змін у собі та навколишньому оточенні.

На нашу думку, при плануванні роботи над формуванням здоров’язберігаючої компетенції школярів важливо знайти відповіді на такі питання: 1. Що ми хочемо досягнути у процесі формуванням здоров’язберігаючої компетенції? 2. Що ми намагатимемося зробити для досягнення мети? 3. Як перевірити, чи ми досягнули успіху?